Украинский государственный химико-технологический университет

Материал из Энциклопедия Днепропетровски
Перейти к: навигация, поиск

Украинский государственный химико-технологический университет.jpg

Ще в 1916 р. академік Л.В. Пісаржевський та його учні організували у м. Катеринославі (нині Дніпропетровськ) хімічне відділення при Вищих жіночих курсах.

У 1921 р. в Катеринославському гірничому інституті була відкрита кафедра електронної хімії, яку очолив Л.В. Пісаржевський.

У 1925 р. при металургійному факультеті Дніпропетровського гірничого інституту було створено хіміко-технологічне відділення, яке мало на той час два напрями: технології твердого палива та металографії. У 1928 р. це відділення перетворено на хіміко-технологічний факультет.

Нарешті, 15 травня 1930 року на базі цього факультету за ініціативою акад. Л.В. Пісаржевського та проф. О.І. Бродського і проф. П.Т. Рубіна був створений новий самостійний вищий навчальний заклад – Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (ДХТІ). Ця дата і вважається офіційним днем народження нашого університету.

Безпосередньо після створення до ДХТІ перейшли працювати відомі вчені Л.В. Пісаржевський, А.І. Бродський, Ю.В. Коршун та інші.

Першим директором інституту був П.Т. Сторожук. Після нього у довоєнні роки ДХТІ очолювали Б.Т. Бєлокопитов (1932-1937), М.І. Савін (1937-1941), Н.М. Бичков (1941).

Новостворений вищий навчальний заклад в умовах бурхливого розвитку хімічної промисловості готував фахівців-технологів для промислового півдня України та Радянського Союзу. Перший випуск фахівців пройшов у 1931 р.

На початку 30-х років у інституті були два факультети: технологічний зі спеціальністю "Виробництво коксу" та факультет основної хімічної промисловості зі спеціальністю "Виробництво кислот та лугів". У 1933 р. був створений механічний факультет зі спеціальністю "Обладнання хімічних заводів".

У 1938-1939 рр. у ДХТІ працювали 6 професорів, 45 доцентів, 40 асистентів. На цей час інститут став відомою вищою школою, що готувала спеціалістів для хімічних виробництв. Рішенням Ради народних комісарів СРСР у 1939 р. інститут був переведений і третьої у другу категорію із правом присудження вченого степеня кандидата наук за кафедрами: аналітичної, фізичної, органічної хімії, технології органічних речовин та технології пірогенних процесів.

У 1934 р. на кафедрі фізичної хімії ДХТІ під керівництвом професора О.І. Бродського вперше у вітчизняній науці було отримано важкий ізотоп водню (важку воду), що закріпило за інститутом славу потужного наукового закладу країни.

Бурхливий розвиток інституту був перерваний Великою Вітчизняною війною. У 1941 р. ДХТІ евакуюється у м. Кемерово (Росія), де працює як оборонне підприємство з виробництва пляшок із запалювальною сумішшю для потреб фронту. Велике значення для виробництва озброєння в роки війни мали праці М.А. Лошкарьова з гідрометалургії нікеля і кобальта. Професор В.І. Даль успішно розв’язував важливу задачу створення замінника нафтових мастил. Скорочений штат викладачів очолював А.І. Карасик. В евакуації ВНЗ об’єднується з Рубіжанським хіміко-технологічним інститутом.

У травні 1944 р. інститут повертається з евакуації у м. Дніпропетровськ; починається відновлення будівель, зруйнованих у роки Великої Вітчизняної війни. На перший курс першого повоєнного навчального року було зараховано 100 студентів. Стільки ж було і на старших курсах.

З 40-х років минулого сторіччя ДХТІ стає єдиним в Україні вищим навчальним закладом хімічного профілю.

З 1944 р. по 1950 р. інститутом керував М.І. Савін.

Протягом 1950-1972 років посаду ректора ДХТІ обіймав член-кореспондент АН УРСР, д.х.н., професор М.О. Лошкарьов, який став основоположником всесвітньовідомої наукової школи гальванохімії. В інституті виникають нові кафедри і факультети (технологій органічних речовин, технології неорганічних речовин, технології високомолекулярних речовин, технології силікатів, заочний факультет). За вагомий внесок у розвиток науки професору М.О. Лошкарьову було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки і техніки. Професори В.В. Товаров і Г.А. Фомічов стали Лауреатами Державної премії СРСР. Значний внесок у розвиток науки та розбудову ДХТІ як потужного навчального і наукового центру вніс член-кореспондент Казахської РСР В.В. Стендер.

У ці роки в інституті велося активне будівництво: з’явилися нові навчальні та науково-дослідницькі корпуси, гуртожитки, спортивно-оздоровчий табір “Дубовий гай”. У 1969 - 1970 навчальному році в інституті функціонували 32 кафедри; в ДХТІ тоді працювали 367 викладачів, у тому числі 17 докторів наук і 171 кандидатів наук. Протягом 1972-1983 рр. інститутом керував д.т.н., професор В.Д. Пархоменко, основоположник школи плазмохімії, який у 1983 р. був призначений Міністром освіти Української РСР. У ці роки в ДХТІ суттєво розширюються напрямки наукової роботи, утворюються галузеві науково-дослідніцькі лабораторії. Створюється музей історії хіміко-технологічного інституту, збудовано корпуси механічного факультету та двох нових гуртожитків. У 1978 р. за значні досягнення у розвитку наукової хімічної освіти Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1984-1998 рр. колектив університету очолював д.т.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України Я.І. Білий. У 1993 р. ДХТІ отримав статус університету і став Українським державним хіміко-технологічним університетом (УДХТУ). У 1994 р. в університеті було утворено науково-дослідницький інститут Гальванохімії та науково-дослідницький інститут Біотехнології, відкрито економічний факультет, який веде підготовку фахівців-економістів для підприємств хімічної та інших галузей народного господарства. У цей період збудовано новий навчальний корпус факультету технології органічних речовин та один із найкращих в Україні спортивний комплекс. З 1998 р. університет очолює д.х.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України М.В. Бурмістр.

У вересні 2002 р. на базі університету створено хіміко-технологічний ліцей. У 2004 р. до складу УДХТУ увійшов Дніпродзержинський індустріальний технікум. Для забезпечення навчального процесу були створені навчально-науковий центр, видавничо-поліграфічний комплекс та інформаційно-комп’ютерний центр. В університеті видається науковий журнал “Питання хімії та хімічної технології”. Науково-технічна бібліотека – одна з провідних бібліотек регіону з фондом, що налічує біля 1 млн. примірників. УДХТУ має розвинену науково-дослідну частину, два науково-дослідні інститути, проблемну лабораторію, 12 науково-дослідних лабораторій, відділення НАН України разом з ІЗНХ НАН України, філію Українського науково-технологічного центру.

У 2005 році УДХТУ відзначив 75-річний ювілей. З 2006 р. університет отримав офіційну назву Державний вищий навчальний заклад „Український державний хіміко-технологічний університет”. За час існування в університеті підготовлено більше 60 тисяч висококваліфікованих фахівців. З них більше 50 стали академіками різних академій, а 15 – лауреатами державних премій. Викладачами університету видано більше 300 підручників, навчальних посібників та монографій. Наразі УДХТУ – широкопрофільний спеціалізований хіміко-технологічний вищий навчальний заклад України, всесвітньовідомий як потужний науковий центр.

На даний момент в УДХТУ функціонують 9 факультетів (серед них шість факультетів денної форми навчання), 39 кафедр. В університеті працюють більше 480 науково-педагогічних працівників (серед них 48 докторів наук і професорів), кількість студентів всіх форм навчання становить більше 8800 осіб. В 2008 році університетом було випущено 3149 фахівців, в тому числі 128 магістрів, 1469 спеціалістів та 1552 бакалаврів.

В університеті активно працюють три спеціалізовані вчені ради з захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук.

Ссылки:

Факуоьтеты

Ректорат

Персональные инструменты
Пространства имён

Варианты
Действия
Навигация
Инструменты